Не забути нам ніколи. Спогади...
Вересень 2006 рік. П’ятнадцять маленьких наляканих діток стояли
вишикувані в лінійку із якоюсь не знайомою тіткою. Стояли, сім дівчаток в
шкільних платячках та з великими бантами через яких навіть не було видно голівок.
Вісім малих захисників, які тримали в руках букети квітів, що здавалися їм
занадто важкі, аби тримати їх в одному положенні. Коли ми сіли за парти з
нашими однолітками, навіть уявити собі не могли, що наступні чотири роки ми
навчатимемось у стінах цього класу. Наша перша вчителька, Наталія Григорівна,
щодня замінювала на кілька годин маму, тому ми її завжди поважали та з
розумінням приймали від неї як похвали, так і покарання. Нам було дуже важко
розлучатися в четвертому класі з цією чудовою жінкою, яка навчила нас ази
людських цінностей, адже мала власний підхід до дітей, яких виховувала.
У вересні 2010 року ми малі бешкетники зустрілися із ще однією людиною,
яка виховує і навчає нас досі. Ще з перших днів у п’ятому класі, ми зрозуміли,
що саме Тетяна Василівна, та жінка з якою ми почуватимемо себе завжди в безпеці
та матимемо підтримку протягом 7 років у школі та в подальшому житті. Ось
ми вже в 11 класі. Проте не можна не
згадати про те, що з нами сталося за ці 7 років. У 5 класі, нам довелось
звикати до нових предметів. Все здавалось нам новим та цікавим. Але ми потрохи
звикали. У 7 класі ми зрозуміли, що таке залишатись після уроків, коли почали
вивчати хімію. І все ж з допомогою Тетяни Василівни та наших старань, ми
досягли гарного результату. Роки йшли непомітно. Закінчивши 9 клас, ми здали
екзамени, до яких готувалися дуже наполегливо. Завдяки цьому, ми успішно
закінчили середню школу. Для трьох наших однокласників, це був останній рік у
школі, адже вони вирушили в доросле життя, ставши студентами. Розумівши, що у
них не буде випуску зі школи, ми вирішили влаштувати його самі. Зібравшись усім
класом, ми ходили в похід з ночівлею, де чудово провели час. Але на 10 рік
навчання, наш клас не став менший. До нас прийшли троє нових учнів, яких ми
відразу прийняли у наш дружній клас. Перед останній рік навчання у нас пройшов
безтурботно. А ось у 11 класі перед нами стоїть вибір майбутньої професії. Але
для того нам потрібно успішно здати ЗНО, до якого ми старанно готуємось.
Школа-наш другий дім… Адже саме тут ми виросли, вивчили багато нового та
цікавого, знайшли справжніх, вірних друзів, знайшли самих себе. Ми довго будемо
пам'ятати стежки невдач та труднощів, щастя та успіхи, якими разом з нами йшли
наші вчителі. Кожний день, місяць, рік, веселі моменти, які відбулися з нами у
стінах нашої рідної школи, ми, випускники, не забудемо ніколи!
Немає коментарів:
Дописати коментар